На полюваннi!

Хтось вважае що це лайно,-
Нищити майно народне,
А для когось це мистецтво,
Для нього це,мабуть,багатство.
До ремесла серйозно ставиться,
Не бавиться.
А е такi,що цiм живуть.
По течii вони пливуть.
Природженi вони творити,
I потяг iх не зупинити.
Нi кулi,нi високi паркани
Наривна мета,до якоi треба йти.
Коли малюють-наче на конi!
Iм похер всьо,неначе в снi.
А е такi,де вандалiзм мета
Хулкари-будь яка цiна.
Хочуть стати кимось як героi.
Захоплення душi,як мрii моi.
А пiшохiд не знае
Як в райтера в кровi адреналiн рубае.
Куда вiн може привести,
Зарити в землю чи до неба пiднести.
Як сiамськi близнюки
До стiни ми приросли.
Десь з Америки прийшло,пришкандибало.
Докотилося до нас i запалало.
I ми у справу закохались!
Переробили стиль i не зазнались.
Тепер ми ходим,прикрашаем,
Розмальовуем буднi;знаем,
Що ви нас зневажаете!
Називаете злочинцями!
I обсираете!

4 LEZO Кароче,райтерам присвячцеться !
FEROS
RUST
ADIK
RK
NEO
XAM
SWEET
DEUS
PURE
VOLODAR AND VETALЬ
KENO
SIGN
SINE

Добавлено (2008-04-25, 0:30 Am)
---------------------------------------------
Я більше не вірю людям
І винна у цьому не ТИ,
Можеш мені не вірити,
Я обкурився трави...

Я більше не сплю ночами
І винен у цьому ВІН,
Все те шо я наробив,
Бутилка вина і Джин!

Я більше не хочу вчитися
І винен у цьому лиш Я,
Я був зовсім іншим,
А ти була мрія моя...

Я більше не хочу думати
Про срані людські почуття,
Якщо про них думати,
То буде боліти башка!

Я більше не можу не плакати,
А сльози такі гіркі,
Коли починають литися,
То ллються як дві струї!

Я більше не хочу писати
Тупі депресивні вірші,
Якщо я їх пишу,
То в мене болить на душі...

Никогда не спорь с дебилом,иначе ты опустишься до его уровня,где он задавит тебя опытом.

Розсипані зірки на небі уже,
Дивлюсь я на небо і бачу тебе,
Дивлюсь я У небо нічне,
І поринаю в безодню очей,
Ті очі бездонні,блакитні,
для мене найкращі у світі...

Сижу в тишині я і мрію,
В думках пишу свою історію,
Історію,про те,
Яке буде майбутнє,
Без тебе здається не буде його взагалі!
Якби ви могли помогти чимось мені...

Я не знаю ,що зі мною,
До сих пір я живу тільки тобою,
я до сих пір не втрачаю надії,
Підскажіть,може це просто мрії...
Але чекати я зможу,
Хоч ніхто,мені не поможе...

Не знаю,може я параноїк,
Чи запрограмований андроїд?
Всі кажуть,що треба забути,
Та я не хочу цього,нехочу цього я чути,
Розслабитись-так!Але не змінитись,
Кінець-кінців,схаменутись...

Та це не так,
все якось не так...
Це з вище знак,
Легкий вітер спогадів навіває,
Це що ви кажете,це все неправильно,
Такі спогади не забувають...

Надворі давно вже весна,
Все цвіте,пташки співають,
Природа навколо оживає,
та не відчуваю цього я,
Така моя історія....
На серці досих пір зима...

...4 u from me...